Була весна...Цвіли гаї й
шуміли,
Травневий дощ вмивав дороги і поля,
Пахучі трави оксамитом зеленіли
І розцвітала навкруги уся земля!
Легенький вітер розчесав хмаринки білі
І вплів у них промінчик сонця золотий,
А голуб білий досягнув своєї цілі
Й розсік крилом його віддих легкий.
Пташиний щебет розливався у долині,
Пробуджуючи навкруги життя,
Й волошки, наче чисте небо, сині
Збирало мамі ще мале дитя.
Ходили босоніж усі колись у росах,
Збираючи пахучий цвіт весни,
Фіалки розцвітали в довгих косах
Тоді, коли кругом жив інший
світ.
Той світ, що дихає, що плаче і всміхається,
Шумить дощами, шелестить травою,
В якому рух постійний відбувається,
В якому всі й ніхто - усе саме собою.