Головна » Статті » Етюди

КРУТОВИР

Перестигле серпневе сонце спекою пашить. Ріка ледь вустами шепоче.

Крутий берег. Різкий поворот Бистриці. Крутіж. Він і під палючим сонцем, мов гул млина. Кличе до себе освіжитися після стомлюючої дороги. Бо біла спековінь повсюди. Аж шрами на землі, як хвилі зморщок на старому чолі.

Не кожен відважиться стрибнути у стріль-воду. Синяво-сріблясту, аж зеленаву, кипучо-клекотливу.

Слабкого крута вода може занести під коріння сивих верб чи жбурнути каменюкою на дно. Глибоке, як очі підступної людини.

Стрибаю у живий кришталь круговерті. Прагну триматися на вершечку пінистих хвиль, як птах у підхмарї неба, поки вітер виламує йому крила.

Бистра течія, якій своїми грудьми розламую напористо-сріблясті груди, виштовхною силою своєї глибини, своїм шумливим неспокоєм тримає мене на свіжіні бистроплину. Плисти вниз – великий ризик, крутовир може скоцюрбити тіло аж до болю. Тоді…

Крутіж життя іще жорсткіший, якщо не жорстокіший. На стріль-воді повсякдення підеш на дно, коли серце і розум не працюють в унісон, коли фізичні сили не в гармонії з душею.

Бо поруч – складні життєві обставини, друзі і недоброзичливці. Тепла усмішка коханої і спокусливі погляди сучасних гетер. Безпощадних, як бездонний вир.

Високе покликання бути вправним плавцем задля добра землі отчої…

На обривистому березі, підмуленому бистрою водою, стоїть атлетичної будови юнак. Вслухається, як подзвонює сріблом об каміння крутовир. Його пульсуюча синь ніби кличе: відважся, стрибни, позмагаємось: хто кого?!

Життя прожити –  не поле перейти. Крутіж судьби щоденно випробовує людину на міцність: фізичну, морально-психологічну, духовну. Тому з юних літ треба вчитися бути мудрим плавцем у спековінь і в хвищі на неспокійній воді життєвої бистролетої ріки.         
Категорія: Етюди | Додав: Gal (20.09.2010) | Автор: Іван ФІДИК.
Переглядів: 1207 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: